Дата заснування і засновник

Згромадження засноване 28 серпня 1892 року, на Успення Пресвятої Богородиці, в с. Жужелі (тепер - Жужеляни), Сокальського району, Львівської области. Завданням сестер служебниць є служити народові там, де є найбільша потреба у цьому. Засновники Згромадження: преподобна Иосафата Гордашевська, о. Єремія Ломницький, о. Кирило Селецький, ЧСВВ.

Духовність

Згромадження сестер служебниць Непорочної Діви Марії - перше активне, апостольське згромадження Української Греко-Католицької Церкви византійської традиції, засноване для потреб українського народу. У нинішніх часах відкрите на потреби инших народів, незалежно від віровизнання чи конфесійної приналежносте. Завданням членів цієї чернечої спільноти є брати участь у спасительній місії Христа між людьми, в дусі Пресвятої Богородиці, згідно з харизмою Згромадження, за прикладом молитви і служіння преподобної матері Иосафати. Для сестер служебниць Непорочної Діви Марії ідеалом богопосвяченого життя є Пресвята Богородиця.

Діяльність

Основною працею сестер є виховання і катехизація дітей, молоді та старших у школах, у домах сестер, при церквах. Вони проводять реколекції для дівчат і молоді, літні табори. Сестри служебниці також організовують реколекції для молодих родин, семінари з учителями, лікарями, катехитами. Вони відповідальні за катехитичні центри. При парохіях є духовними наставницями і провадять групи дітей та молоді - вівтарну дружину, Марійську дружину, апостольство молитви та инші.
Сестри працюють у захристіях, перуть церковну білизну і печуть просфору. У захристії вони мають нагоду давати поради людям у їх потребах і клопотах. Служебниці опікуються дитячим будинком-сиротинцем у с. Золочів, Тернопільської области, який функціонує на базі благодійної організації "Карітас". Своє важливе завданням вбачають у турботі про бідних. Тому в Україні функціонує 13 осередків благодійної фундації "Міст надії", де є діти з багатодітних, малозабепечених родин. Старші сестри лікують хворих, провадять адміністрацію і кухню в резиденціях владик. Куди Боже провидіння не послало б сестер, вони втілюють в життя й апостолят свою духовність і культурну спадщину. Наслідуючи блаженну сестру Иосафату Гордашевську, Згромадження сестер служебниць намагається відповідати на потреби нинішнього суспільства і сучасної людини, бути вікритим на знаки часу та служити там, де найбільша потреба.

Святі і блаженні

Преподобна мати Йосафата Гордашевська. Блаженна Йосафата народилася 20 листопада 1869 року, у Львові. На восьмий день її охрестили і миропомазали у византійсько-українському обряді, в церкві свв. ап. Петра і Павла, у Львові. На хрещенні дали ім'я Михайлина. Вже з раннього віку вона виявляла охоту до молитви і бажала постійно поглиблювати своє духовне життя. 1887 р. брала участь у реколекціях під проводом о. Єремії Ломницького, ЧСВВ, який став її духовним провідником.
У 1892 році вона започаткувала перше апостольське Згромадження в нашій Церкві - сестер служебниць Непорочної Діви Марії. У 1892-1919 рр. виховувала перших сестер, організовувала спільноти й апостолят між людьми. "Виховувати серце народу" - це був її поклик.

Життя блаженної Иосафати було сплетене з молитви і служіння, повне любови до Бога і ближніх, особливо до страждаючих та духовно занедбаних. Вона зазнала багато страждань через непорозуміння, наклепи, гордість инших. 7 квітня 1919 р. упокоїлася в Господі, після важкої недуги туберкульозу кісток. Преподобна Йосафата передбачила день своєї смерти.
1982 р. тлінні останки блаженної Иосафати перенесено до Головного дому сестер служебниць НДМ у Римі.
1992 р. у Перемишлі (Польща) розпочато процес беатифікації. 6 квітня 1998 р. Святіший Отець Іван Павло II проголосив її праведною, визнаючи геройські чесноти, а 2001 р., під час свого візиту в Україну, - блаженною. Церква вшановує Йосафату Горашевську 20 листопада.

Історія

Перед заснуванням сестер служебниць василіянський чин - монахи і монахині - був єдиним чернечим чином українського народу. Українські єпископи в австрійській Галичині турбувалися різними проблемами своєї Церкви. Однією з їхніх нагальних турбот було піднесення духовного, інтелектуального і матеріяльного рівня народу. Після реформи отців василіян їм було доручено проповідувати Слово Боже через місії і реколекції. Молоді місіонери невдовзі зрозуміли своє важке завдання, бачачи велику відсталість, незнання основних правд віри, недосвідченість, неморальність, пияцтво та забобонність. Вони швидко збагнули, що їхні труди не принесуть довготривалих плодів, якщо не проводитиметься постійна праця над душею народу, зокрема - виховання молодого покоління. Тоді в Галичині був тільки Чин сестер василіянок, які провадили школи для дівчат зі заможних родин, але не контактували з пересічними людьми. Тому заснування нового жіночого згромадження було величезною потребою для української Церкви і для її убогого, морально занедбаного народу.
У травні 1891р. отці василіяни проповідували місію у селі Жужелі, Сокальського повіту. Тоді до о. Єремії Ломницього, ЧСВВ, прийшло кілька дівчат з бажанням вступити до монастиря. Отець Ломницький побачив, що це був знак для почину важливої справи - заснування першого активного жіночого згромадження, яке служило б українському народові. Отець Єремія попросив місцевого пароха, о. Кирила Селецького, допомогти заснувати нове жіноче згромадження. Він запевнив о. Селецького, що василіяни опікуватимуться духовним проводом сестер і допоможуть їм фінансово. Отець Кирило згодився на ці умови і негайно почав шукати у своїй парохії новий дім для сестер. Незабаром о. Ломницький попросив Михайлину Гордашевську, що приходила до нього за духовними порадами, започаткувати Згромадження сестер служебниць НДМ. 24 серпня 1892 року Михайлина Гордашевська прийняла облечини, під час яких взяла собі ім'я в честь українського священомученика Иосафата.
 
Під проводом сестри Йосафати служебниці розпочали свою місію. Виховно-освітній апостолят провадили у відремонтованій стодолі. Вдень у будинку був дитячий садочок, а вечорами туди сходилися молодь і старші, щоб вивчати літургійний спів, слухати читання Святого Письма й инших релігійних книжок. Сестри опікувалися хворими й потребуючими не лише в Жужелях, а й по всій Галичині. Дбання про красу Божих церков і церковного посуду, шиття і прикраса літургійних риз було одним з основних обов'язків сестер. З Галичини Згромадження поширилося по всіх країнах Європи, а також до Північної та Південної Америки.
У часи переслідування Церкви сестри були у підпіллі. Вони повідомляли вірних про проведення відправ, роздавали людям Святе Письмо, молитовники, приготовляли дітей та старших до святого причастя. Служебниці підготовляли молодь до подружжя, вмираючих - до зустрічі з Господом, приносили святе причастя хворим і немічним, готували їм їжу, втішали людські серця добрим словом і порадою. Після виходу з підпілля сестри почали відкрито розгортати свою місійну працю: відкривають доми, які поступово повертає влада, катехизують дітей, молодь та старших, опікуються хворими і немічними у лікарнях і домах престарілих, дбають про красу Божого храму. Нині провінція Співстраждання Божої Матері, в Україні, має 26 домів, 2 місійні спільноти в Казахстані. Діють доми у Києві та Донецьку.

Опис монашого одягу

Офіційним одягом сестер служебниць є темно-синій габіт і параман, намітка і хрестик. Приходячи до монастиря, кандидатка протягом свого однорічного перебування у Згромадженні носить звичайний світський одяг. Після річної проби відбуваються облечини, під час яких новичка отримує габіт і намітку. По двох роках новіціяту сестра складає тимчасові обіти, під час яких отримує параман і хрестик.

АПОСТОЛЯТ СЕСТЕР СЛУЖЕБНИЦЬ НЕПОРОЧНОЇ ДІВИ МАРІЇ

НАДВІРНА

      Коли, з ласки Божої і завдяки жертві і молитвам тисяч справжніх людей, засяяло сонце свободи, в місяці липні 1991 року Провінційною управою Згромадження було подане прохання Голові Надвірнянської міської ради пану В. Ю. Тарантюку про повернення дому, який був власністю Згромадження до 1946 року. 23 жовтня 1991 року рішенням міської ради цей дім повернено Згромадженню. І вже на початку травня 1992 року дім був повністю звільнений. Але як звичайно підлягав капітальному ремонту.

     1 жовтня 1992 року до м. Надвірна Провінційною управою було призначено двох сестер: с. Вероніку Хитру та с. Софію Глуховецьку, які замешкали в домі однієї добродійки, яку запропонував о.Григорій Сімкайло, так як в домі сестер жити було не можливо.  Опісля в же в своєму домі сестри помаленьку владнали одну кімнатку і переселилися до неї. В тому часі сестри вели активний апостолят з дітьми, молоддю та всіма потребуючими. Із закінченням ремонту первісного монастиря, апостолят сестер урізноманітнився, відповідаючи на потреби сучасного суспільства. В монастирі розміщений реколекційний центр, який служить для кількаденних семінарів, конференцій чи реколекцій для молоді, дітей, вчителів, катехитів, подружніх пар.

     В час великого технічного прогресу і оманливих пропозицій світу такі зустрічі є правдивою духовною оазою, особливо для сучасної молоді. Також при монастирі діє недільна школа, в якій пізнають Божі істини одна група дошкільнят та одна старша група, де паралельно ведуться катехитичні зустрічі з батьками. Віддаючись виховній праці, сестри працюють в школі і довколишніх селах, де провадять катехитичні заняття і різні виховні заходи з дітьми та молоддю, а також приготовляють дітей до зустрічі з Христом у Святій Сповіді та урочистому Святому Причасті.
    

     Вірні первісній харизмі, щоб іти там, де є найбільша потреба, сестри з Божою допомогою присвячують своє служіння потребуючим дітям з малозабезпечених, багатодітних сімей, дітям сиротам у місцевому осередку «Мосту надії». Сестри займаються з ними напротязі року, проводячи катехитичні занаття, гурток «умілі руки», організовуючи для них літні табори, прощі, різні заходи до релігійних свят.
     Розпізнаючи знаки часу у світлі Євангелія, сестри співпрацюють зі школами інтернатами для дітей з особливими потребами  в с. Микуличин, а також в м. Надвірна. Підтримують, а також є членами міжнародного християнського руху спільнот «Віра і Світло», у серці яких є особи розумово неповносправні  зі своїми родинами та молоддю – приятелями. Разом стараються об’явити світові про гідність кожної людини.

     Також в приміщенні монастиря періодично проводяться дні духовної віднови для родин і всіх бажаючих з нашого міста і довколишніх сіл.

      В дусі Засновників, сестри посвячуються ділам милосердя і любові, піклуванню за хворими, стараючись дбати про душу і тіло людини.

      Одною з харизм нашого Згромадження є дбання про красу Божого храму. Тому сестри стараються про чистоту в святилищі у двох храмах міста і випікають просфору до Божественної Літургії.

Двері нашого монастиря є завжди відкриті для всіх потребуючих: духовної поради, підтримки, молитви а також – хліба насущного.

    В каплиці монастиря чекає на свій народ, якому так всеціло посвятила своє життя, Преподобна Йосафата Гордашевська, мощі якої перебувають тут постійно. Чекає, щоб розділити з нами радість і смуток, щоб занести наші молитви перед Престіл Всевишнього.

Інформацію щодо проведення заходів у Реколекційному Центрі Сестер Служебниць можна отримати за тел. +380673674813 

(с. Мирослава СНДМ).

Реколекційний Центр відкритий для співпраці і чекає вас.

Адреса:

Івано-Франківська обл,

м. Надвірна

вул. Шевченка, 9

78400