Завершується 2011 церковний рік нашого священичого життя і служіння Богові. Ми на порозі Нового року, який для нас є невідомий, що в нім звершиться і відбудеться. Рік за роком, місяць за місяцем проминають і ми всі безворотно приближаємося до тої межі коли Господь покличе нас до себе і схоче отримати від нас звіт про те як ми йому служили, як приводили до Нього людей, як пам`ятаємо про своє велике покликання, яким Господь нас наділив і вибрав бути післанцями Сина Божого.
Ми беремо участь у Богослужінні через часте приймання Святих Таїнств. Це – найголовніший спосіб участі у Святій Літургії. Коли священик виходить, підносить чашу і виголошує: «Зі страхом Божим, вірою і любов’ю приступіть», приступайте і зближайтеся до Господа. Це вказівка – це наказ. Бо ж, властиво, що таке Свята Літургія? Це просто спосіб, яким Церква приготовляє, освячує і постачає Святе Причастя. Прийняти Святе Причастя, прийняти Христа – є центральною дією Божественної Літургії.
Бути хресним батьком чи матір’ю – це престижно і відповідально. Батьки земні народжують дитину для земного життя, а духовні батьки приносять дитину до Божого храму, щоб вона отримала життя духовне. Земні батьки дають тіло дитині і будуть дбати про здоров’я і ріст, а хресні батьки беруть на себе святий обов’язок заступати Бога, і в імені Церкви Святої дбати про душу християнина. Ось бачимо наскільки важливим є участь хресних батьків у житті людини. Вони не тільки прирівнюються до земних батьків, а ще й в дечому і перевищують їх.
Знаменитий серед древніх еллінів мудрець Анахарсіс говорив, що виноградна лоза приносить три грона: перше гроно насолоди, друге – захоплення , а третє – печалі. Філософ це тлумачив так: помірне споживання вина служить людині на задоволення і для здоров'я, тому що і спрагу гамує, і інфекцію в шлунку знищує, і серце веселить; надмір вина породжує сварки, розпалює гнів, зчиняє бійки і потурає всякому насильству, спричиняє чимало скорбот. А ми, якщо захочемо ретельно проаналізувати в чому сила п'янства і назвемо п'янство виноградною лозою, то знайдемо на ній не три грона, що морально руйнують людину і приносять їй печаль, а набагато більше – саме десять.
Діти! Ви поволі потрапляєте в неволю набагато страшнішу, ніж колись потрапляли в монголо-татарську неволю чи в будь-яку іншу впродовж історії нашого народу У XIII ст. завойовники Батия залишили по собі страшний і брудний слід в історії Київської Русі, а також у мові під виглядом матюка й у вигляді поняття «кощунство» (наруга над святинею). «Кощун» – татарський каральний корпус. Це вони палили міста і бібліотеки. Тисячі наших людей в минулому було продано на невільничих ринках Азії і Європи.
